Андрій Мельков дав інтерв'ю порталу Ужгородської Української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія

Андрій Мельков: «... митрополит Кирило, нинішній Патріарх Московський, доручив мені займатися питаннями, пов'язаними з церковним життям України».

* * *

21 травня 2013 року в Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатському університеті імені Августина Волошина проведено міжнародні наукові читання приурочені до 1150-річчя руської та моравської місії рівноапостольних Кирила і Мефодія. Співорганізаторами наукових читань, окрім УУБА-КаУ виступили Міжнародна академія богословських наук та Інститут сучасних гуманітарних досліджень (м. Москва, Російська Федерація).

Приємною новиною стала участь у наукових читаннях кандидата філологічних наук, професора Російської академії мистецтвознавства, члена Молодіжної громадської палати Росії, президента Інституту сучасних гуманітарних досліджень Андрія Сергійовича Мелькова.

Користуючись нагодою ми поспілкувалися з паном Андрієм про сучасний стан наукового та освітнього життя в Російській Федерації та про Інститут сучасних гуманітарних досліджень, який він очолює.

– Перше запитання, що виникає при знайомстві з вами, стосується вашої біографії. Думаю, наших читачів зацікавить, як вам у такому молодому віці (30 років – ред.) вдалося досягти таких висот і в сфері освіти, і в науковій діяльності.

– Будучи старшокласником, я допомагав у храмах Москви паламарством. Тоді й з'явилося бажання вступити до духовної семінарії і служити церкві. Я став готуватися до цього. Але, на жаль, після школи мені не вдалося вступити до Московської духовної семінарії. У цей час я вступив до Московського педагогічного державного університету на історичний факультет. Там я захопився не тільки спільною історією, а й церковною, став активно займатися церковно-історичними дослідженнями. Однак бажання дістати духовну освіту не пропадало. І, будучи студентом 3-го курсу університету, я вступив у духовну семінарію в місті Коломні, що під Москвою. Дістав благословення нашого правлячого архієрея навчатися на заочному відділенні, щоб не кидати світську освіту. Поєднуючи духовну і світське освіту, став працювати над науковим дослідженням «Вивчення життя і праць протоієрея Олександра Горського», видатного церковного історика, ректора Московської духовної академії. Займаючись цим дослідженням, звернув увагу на той факт, що в сучасній науці його особистість згадується вкрай рідко. Його працями, вивченням його життя ніхто не займався. І ось, таким чином, уже 10 років я працюю над цією темою.

Після закінчення університету і духовної семінарії я вступив до аспірантури, але вже на філологічний факультет, оскільки вивчення особистості Горського привело мене до досліджень пам'яток давньоруської писемності, якими займався сам протоієрей. Я вирішив продовжити досліджувати ці пам'ятки, прийоми і методи. Ця дисципліна називається археографія. Ще під час навчання на старших курсах семінарії я працював у відділі зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, і митрополит Кирило, нинішній Патріарх Московський, доручив мені займатися питаннями, пов'язаними з церковним життям України. Так я близько познайомився з Україною, Українською Православною Церквою, а також з тими складними питаннями і проблемами, які існують у сучасному житті. Я став вивчати українську мову і регулярно відвідувати різні області України. Спостерігаючи взаємовідносини українського та російського народів, міфи та казки, які побутують в наші дні, у мене з'явилося бажання розвивати співпрацю, а також долати складнощі і проблеми між нашими народами.

У той час я займався також й іншими напрямками: викладав історію батьківщини і церковну історію в школах Москви, в тому числі і в православних школах; ніс церковний послух у Підмосковному храмі. Тому з відділу довелося піти: було складно поєднувати роботу і написання дисертації. Тим не менше, я завжди зберігав прагнення і бажання займатися україно-російською проблематикою. Після того, як успішно захистив дисертацію, мене запросили викладати церковну історію в Коломненську семінарію, яку я закінчив. Разом з тим викладав російську мову у вишах Москви, в тому числі й іноземцям. З часом я був призначений деканом історико-філологічного факультету Російського Православного інституту ім. Іоанна Богослова. І вже, будучи деканом, поєднуючи зі своєю безпосередньою роботою, виїжджав на наукові конференції в Україну. У цей час україно-російський напрямок став розвиватися більш серйозно, і я прийшов до думки, що цю діяльність потрібно активізувати. Тобто, встановити міцніші зв'язки між російськими та українськими вченими в освітньому середовищі. А півтора року тому з'явилося бажання і розуміння того, що потрібно створити незалежну дослідницьку організацію, що складається з експертів-професіоналів, яка займатиметься розвитком гуманітарних знань і в Росії, і в міжнародному співробітництві. Так ми з колегами, отримавши державну реєстрацію, заснували Інститут сучасних гуманітарних досліджень, який я очолив.

– Розкажіть, будь-ласка, про роботу Iнституту, які цілі і плани були досягнуті за ці півтора року.

– Наш інститут активно займається науково-освітніми, громадськими, міжнародними програмами, спрямованими на розвиток гуманітарної науки. Цього року ми заснували електронний науково-освітній журнал «Studia Humanitatis» (лат. Гуманітарні дисципліни), членами редколегії якого є наукові співробітники російських і українських вишів. Наш журнал являє собою реальний продукт співпраці між українськими та російськими вченими. Наукові статті, присвячені питанням теології, історії, політології, філософії, філології, надсилають у наш журнал і українські автори: студенти, аспіранти та викладачі. Ректор Ужгородської української богословської академії архімандрит Віктор (Бедь) та ряд викладачів академії також входять до складу редколегії.

На сучасному етапі періодичність виходу журналу – один раз на квартал. У майбутньому ми плануємо вивести його на міжнародний рівень, залучити авторів з інших країн. У нас уже є зв'язки з Україною, Польщею, Білоруссю, плануємо розвивати відносини з Болгарією і Сербією. Тобто, в наших планах розвиток гуманітарного, освітнього співробітництва з усіма слов'янськими країнами.

– Які заходи проводяться під патронатом вашої організації?

– Першою конференцією, яку провів наш Iнститут, стали Свято-Лазаревські читання на честь святого Лазаря Чотириденного. На ній були присутні багато представників різних регіонів. Так само ми, спільно з Iнститутом російської мови ім. Пушкіна, проводили вечір пам'яті протоієрея Олександра Горського і Кирило-Мефодіївські читання. Наш Iнститут був і одним зі співорганізаторів міжнародної конференції, присвяченої цій темі. На ній також були присутні багато гостей, насамперед зі слов'янських країн. В Ужгороді, спільно з Ужгородською українською богословською академією імені святих Кирила і Мефодія та Карпатським університетом імені Августина Волошина, ми провели конференцію, присвячену слов'янській місії святих Кирила і Мефодія. Крім цього, представники Iнституту беруть участь у різних наукових заходах, які проходять як в Росії, так і за кордоном. Регулярно проводимо семінари та круглі столи, присвячені не тільки богословській тематиці, але також пов'язані з суспільним розвитком і проблемами освіти.

– Інститут працює з релігійними організаціями, ви здобули духовну освіту. Розкажіть, яку роль вашого Iнституту бачите у співпраці релігійних і світських організацій.

– Організація наша є світською, але ми велику увагу приділяємо розвитку відносин та діяльності, пов'язаній з церковною, богословською проблематикою. Ми виходимо з того розуміння, що гуманітарна наука без теологічного, богословського аспекту дуже збіднюється. У радянський період богословські та теологічні питання не зачіпалися, тим самим було завдано величезної шкоди гуманітарній науці. Саме тому наш Iнститут тісно співпрацює з Російською та Українською Православними Церквами. Проводимо спільні заходи для громадськості, і не тільки для віруючих людей, але й для тих, хто мало знайомий з релігією і Православною Церквою. Як правило, ми працюємо з молоддю, студентами, аспірантами. Науковими дослідженнями, участю у конференціях і різних заходах залучаємо молодь до розуміння Христа і церковного життя. Таким чином, ми виступаємо у співпраці з Православною Церквою в справі духовно-моральної освіти молоді.

– Чи плануєте ви в майбутньому реорганізувати ваш Iнститут у навчальний заклад?

– Наш Iнститут існує як культурно-просвітницька освітня організація, але ми не ведемо викладацьку діяльність, так як для перетворення нашої організації у навчальний заклад потрібно отримати відповідну ліцензію, акредитацію. А в Російській Федерації до цього зараз пред'являються дуже серйозні вимоги. На жаль, поки у нас немає досвіду і достатнього фінансування для впровадження цих планів. Наша установа не є комерційною, а спонсорська допомога дуже мала. Навіть наш журнал видається безкоштовно для авторів, у тому числі і закордонних. Тому, що наш підхід такий: якщо людина займається науковою діяльністю, то її не повинні турбувати фінансові питання.
На майбутнє у нас є плани займатися викладанням, але поки що ми обмежуємося видавничою, культурно-просвітницькою, міжнародною діяльністю. Багато наших співробітників працюють також і у вишах, тому на спеціальних курсах мають можливість займатися просвітницькою роботою, пов'язаною з духовно-моральним вихованням.

– Як можна потрапити у ваш Iнститут, які висуваються вимоги?

– У нас є науково-експертна рада, яку складають люди, що мають учений ступінь. Це і професори, і доктори наук, і початківці – молоді дослідники. А однодумцем і учасником наших заходів може стати будь-яка людина, у якої виникло бажання встати на шлях духовної просвіти. Бувають випадки, коли учасником наших проектів ставали навіть школярі. Наш Iнститут вітає всіх, хто готовий співпрацювати і брати участь у нашому розвитку.

– Дякую Вам за співбесіду

Розмовляв протоієрей Ігор КОВАЛЬЧУК,
керуючий прес-службою УУБА - КаУ

Источник:
портал Ужгородской Украинской богословской академими