До питання «перезавантаження» російсько-українських відносин

Тези виступу Андрія Мелькова на VI міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих учених "Актуальні проблеми зовнішньої політики України" (Чернівці, Україна, 7 грудня 2012 р.).

Існуюча нині модель російсько-українських відносин не задовольняє інтересам наших народів. Ця модель підходить вузьким колам бізнес еліт, частини політиків націоналістичного спрямування, як в Росії, так і в Україні, нашим заклятим друзям за океану. Нам слід задуматися - що ж відбувається?

Понад двадцять років нам посилено нав'язується думка, ніби Росія і Україна можуть взаємодіяти лише з питань енергетики, сперечатися про кордон і міркувати про наслідки спільного радянського минулого. Так звані газові війни, статус Чорноморського флоту в Криму, різні трактування щодо історичних подій і персонажів, таких як Голодомор, УПA чи гетьман Мазепа - ось, мабуть, і вся порядку денному російсько-українських відносин на офіційному рівні.

Таке штучне звуження та спрощення призводить до того, що в Росії і в Україні вросло вже ціле покоління, практично нічого не знає один про одного. Протягом двох десятиліть українська і російська еліти займалися тим, що шукали корінні відмінності в історії, культурі та традиціях наших народів. У підсумку по обидва боки кордону формувався образ недружелюбного і агресивного сусіда. Все це отруювало і продовжує отруювати відносини між нашими народами.

Взаємна відповідальність за події лежить на правлячих елітах Росії та України. Очевидно, що назріла необхідність «перезавантаження» відносин. Нам вже давно пора піти від газових конфліктів і суперечок про місце наших держав в Європейському та Євразійському вимірах. Точніше - змістити акценти в бік культурного, науково-освітнього співробітництва Росії та України. Варто відмовитися від порочної практики вимірювання російсько-української дружби ціною за газ або оренду бази в Севастополі. Нас більше об'єднує, ніж роз'єднує - наші народи вийшли з загальної купелі Володимирового Хрещення, і вже заради пам'яті предків ми повинні уникати ворожнечі і ненависті по відношенню один до одного.

Перезавантаження російсько-українських відносин має полягати в наступному:

1. Відновлення довіри між країнами. Відмова від монетизації у відносинах;

2. Залучення публічної дипломатії та реалізація політики малих справ;

3. Активізація науково-технічного співробітництва;

4. Спільна реалізація культурно-освітніх програм;

Очевидно, що для якісної «перезавантаження» буде потрібно виваженість, делікатність, навіть обережність, тоді вдасться уникнути фатальних помилок і досягти потрібного результату. Необхідно відмовитися від вантажу взаємних звинувачень і історичних образ. При цьому принципово важливо, щоб ініціатива подібної «перезавантаження» йшла знизу, від простого народу і інтелігенції, від представників науки і культури обох країн.

Справжня «перезавантаження» повинна відбутися в умах і в головах. При цьому плідну гуманітарне співробітництво слід починати з так званої політики малих справ, що передбачає активну співпрацю в окремо взятих сферах - культурі, освіті, науці.

Очевидно, що сьогодні в російсько-українських відносинах існує дефіцит контактів серед творчої інтелігенції, серед вчених дослідників та представників експертних співтовариств. Як наслідок - практично не розвивається співробітництво в галузі науки і освіти. Контакти між вищими навчальними закладами Росії та України нестійкі, нечисленні, непродуктивні й потребують істотного розвитку.

У цьому зв'язку необхідно починати конструктивне спілкування в режимі відкритого діалогу і постійного інформаційного обміну. Саме такий підхід дозволить успішно вирішувати існуючі проблеми і досягати позитивних результатів у рамках міждержавного гуманітарного співробітництва.

Необхідно пробудити взаємний інтерес до української культури в Росії і до російської культури в Україні. Цьому сприятиме створення наукових і освітніх центрів вивчення української мови та літератури, української культури в навчальних закладах Росії, і навпаки - розвиток російських культурних центрів в Україні. Вкрай важлива підтримка і розвиток студентських обмінів. Парадоксально, але сьогодні студенти з Росії та України мають можливість стажуватися в кращих вузах Європи, спілкуватися з однолітками з далекого зарубіжжя, при цьому жодного разу не побувавши за час навчання в Києві чи Москві.

Сьогодні публічна дипломатія, політика малих справ, зусилля творчої інтелігенції та простих людей здатні зробити набагато більше для розвитку російсько-українських відносин, ніж велика політика можновладців. Очевидно, що багато проблем у відносинах між Росією і Україною носять формальний, штучний характер і навмисно політизуються. Все це не відповідає інтересам наших народів. Тому перезавантаження російсько-українських відносин повинна початися «знизу».

Діалог в ім'я майбутнього необхідно починати вже зараз, формуючи і реалізуючи соціальне замовлення народів Росії та України, спрямований на розвиток принципів дружби, добросусідства, рівності і взаємовигідного співробітництва.